Озима пшениця: особливості успішного вирощування культури

Озима пшениця в Україні відзначається великими обсягами експорту та значними площами посіву. Наприклад, лише минулого року було висіяно понад 6,4 мільйона гектарів озимини. Попри труднощі, спричинені змінами клімату та невизначеною погодою, висока технологія вирощування озимих культур дозволяє досягти стійких врожаїв. У різних кліматичних зонах є певні відмінності, але існують загальні рекомендації, які дозволяють досягти найкращих результатів врожаю пшениці.

Особливості вибору часу для посіву

Оптимальний період для проведення посіву пшениці зазвичай визначається з урахуванням декількох факторів. Це пов'язано з місцем, яке культура займає в сівозміні господарства, а також з особливостями ґрунту та клімату в конкретному регіоні. Крім того, необхідно враховувати доступну техніку, яка потрібна для виконання посівних робіт.

Варто взяти до уваги науково обґрунтовані рекомендації, які стосуються оптимального часу посіву для різних регіонів. Вони зазвичай розраховуються з огляду на очікуваний період вегетації рослин. 

Оптимальні терміни висіву пшениці в різних регіонах країни

Визначення найкращого часу для проведення посіву культурних рослин насамперед залежить від температури повітря та вологості. На півдні починають сіяти раніше, щоб рослини мали можливість отримати потрібну вологу від снігу та весняних опадів у період вегетації й не страждали від нестачі води під час наливу зерна. У північних регіонах сівбу можна відкласти на пізніший час, керуючись середньодобовими показниками температури. Найкращим для проведення посіву вважається температурний інтервал від 14 до 17 градусів Цельсія.

Ранні посіви можуть призвести до збільшення ризику зараження рослин кореневими хворобами та пошкодження сходів шкідниками, адже більшість із них активні саме на цьому етапі. Крім того, культури, посіяні надто рано, не завжди мають достатню зимостійкість, оскільки вони можуть перерости. Для зменшення цих ризиків варто використовувати інтенсивні сорти та застосовувати фунгіциди й інсектициди для оброблення насіння.

Якщо ж запізнитися з посівом, то рослини матимуть недорозвинені корені та дефіцит поживних речовин.

Основні критерії вибору рослини-попередника

Однією зі значущих труднощів у сучасному сільському господарстві є скорочена тривалість сівозміни. Зазвичай рекомендується застосовувати 7–9-річну. Однак більшість фермерів найчастіше використовують 4–5-річну сівозміну, іноді навіть обмежуючись 2-річною, де чергуються посіви пшениці та соняшника.

Важливо зазначити, що найкращим попередником для більшості рослин вважається озимина. Проте висівати її можна тільки після певних культур, а дуже часте використання пшениці в сівозміні може призвести до зниження врожайності.

Основні вимоги до попередника наступні:

1. Раннє збирання: до підготовки ґрунту рекомендують готуватися ще в серпні. Саме через це варто використовувати ранні сорти сої, кукурудзи, цукрового буряка, оскільки ці культури дозволяють провести сівбу озимої пшениці вчасно.

2. Вологість: попередник повинен накопичувати достатню кількість вологи в ґрунті, що особливо важливо в південних регіонах, для яких властиві посухи.

3. Відсутність бур'янів: після того як врожай зібраний, часу для гербіцидної обробки зазвичай мало, а отже, існує ризик проростання небажаних рослин. Важливо, аби попередник не мав проблем із бур'янами.

Також треба вибрати культуру, у якої немає аналогічних хвороб.

Добрива для озимої пшениці та їхні особливості

Збалансовані норми та правильно визначений час внесення поживних речовин і мікроелементів здійснюють прямий вплив на якість та обсяг врожаю. З цієї причини необхідно вносити якісні добрива. Однак перед їх застосуванням рекомендується провести аналіз ґрунту з метою визначення реального вмісту необхідних речовин.

Азотні добрива

Забезпечення достатнього рівня азоту має велике значення для оптимального росту та розвитку озимих культур, але на вимоги щодо доз та термінів внесення азотних добрив можуть впливати особливості регіону:

1. У зонах лісостепу та Полісся рекомендується застосовувати добриво, яке повільно розчиняється, або розподілити внесення на декілька етапів. Восени вноситься невелика кількість азоту, а решту варто залишити для весняного та літнього живлення, особливо в періоди активного росту та розвитку рослин.

2. У степових південних регіонах варто основну частину азотної продукції вносити восени та ранньою весною.

Листкове внесення карбамідних добрив можна поєднувати з обробками проти шкідників та грибкових захворювань. Особливо це ефективно на стадіях формування стебла й колосіння.

Фосфорні та калійні добрива

Потреба озимих культур у фосфорі та калії постійна, вона не залежить від типу ґрунту чи фази росту. Значна частина цих елементів засвоюється на початкових стадіях вегетації. Рекомендується внести найбільший об’єм фосфорно-калійних добрив під час основного обробітку, у вигляді розчинних складів, занурюючи їх на глибину 10–20 см.

Використання комплексних добрив — найкраще рішення, оскільки вони дозволяють забезпечити рослини необхідною кількістю макроелементів та допомагають зекономити кошти. Оптимальне співвідношення фосфору та калію — 1:1.

Застосування регуляторів росту

Використання регуляторів росту сприяє скороченню та зміцненню стебла, що допомагає значно зменшити ризик вилягання рослин. Застосування речовин рекомендується в таких ситуаціях: під час раннього посіву сільськогосподарських культур та в період надмірно теплої погоди під час фази кущення рослин.

Варто утримуватися від використання регуляторів росту або зменшувати їхні дози в таких випадках:

1. Наявність легких ґрунтів.

2. Низька доступність азотних добрив.

3. Період посушливої погоди.

4. Пізні терміни внесення регуляторів.

5. Вирощування сортів рослин, яким властива стійкість до вилягання.

6. Застосування регуляторів разом із гербіцидами або фунгіцидами.

Також важливо ретельно розраховувати дозу та графік використання таких засобів, оскільки на їхню ефективність впливає сонячне світло та висока температура. Використання надмірних доз регуляторів здатне призвести до занадто інтенсивного росту рослин, що може зменшити кількість продуктивних колосків.

Особливості захисту культур під час посіву

У сучасному сільському господарстві провідну роль відіграє хімічний захист рослин від негативного впливу зовнішніх загроз, зокрема хвороб, шкідників та інших небезпек.

Протруювачі 

Ризик пошкодження молодих рослин хворобами та шкідниками збільшується через кілька факторів:

1. Короткі сівозміни, коли поля часто засіваються зерновими культурами, що сприяє нагромадженню патогенних мікроорганізмів і шкідників у рештках рослин та ґрунті.

2. Рання сівба, коли збудники хвороб і шкідники ще активні.

3. Використання низькоякісного посівного матеріалу.

Для уникнення ризиків рекомендується обробляти насіння спеціальними препаратами, які захищають молоді культури від фузаріозу та інших хвороб, які можуть знаходитися в рештках попередників. Якісні препарати не впливають на врожайність і здоров'я рослин, навіть у тому разі, коли посівний матеріал має невелику масу.

Фунгіциди та інсектициди

Якщо насіння для посіву було оброблене якісно протруєними фунгіцидами та інсектицидами, то в додатковому захисті восени немає потреби. Однак у тому разі, якщо створюються сприятливі умови для поширення хвороб та шкідників, він може знадобиться.

Під час загрози захворювань рекомендується проводити профілактичну обробку фунгіцидами під час росту рослин — від моменту появи 2-3 листочків і до початку формування кущів. Також можна виконати обробку навесні під час виходу рослин зі стадії трубки та на початковому етапі утворення колосків для захисту від захворювань.

Що стосується інсектицидів, їх рекомендується використовувати після відновлення росту рослин навесні, якщо кількість шкідників наближається до економічного порогу, коли завдана шкода стає значущою.

Гербіциди

Боротьбу з бур'янами починають ще восени, використовуючи якісні гербіциди. Вибір препаратів залежить від попередника культури, особливостей сівозміни та видів бур'янів, що зростають на конкретній ділянці. З огляду на тип ґрунту та погодні умови може знадобитись попереднє внесення гербіцидів восени. Навесні рекомендується використовувати селективні препарати.

Особливості підготовки ґрунту 

Правильна обробка ґрунту грає важливу роль у технології вирощування пшениці. Для досягнення якісної підготовки поля необхідно взяти до уваги такі аспекти:

1. Особливості сівозміни: важливо враховувати, які культури вирощувалися на цьому полі раніше, щоб підібрати відповідний сорт пшениці.

2. Вологість ґрунту: залежно від цього показника, може змінюватися метод обробки, глибина обробітку та час проведення робіт.

3. Властивості землі: тип ґрунту (піщаний, глинистий, суглинистий) впливає на особливості його оброблення та підготовки.

4. Засміченість: видалення будь-яких непотрібних об'єктів чи залишків попередніх культур.

5. Наявність поживних речовин: ґрунт повинен містити достатню кількість мікроелементів, необхідних для росту пшениці. Це може вимагати додаткового внесення добрив.

6. Поточна погода: є важливим фактором для визначення оптимального часу для оброблення землі та сівби.

Якщо для ґрунту властива нормальна вологість, його обробляють поверхневим способом на глибину до 8 см, а потім проводять культивацію. У лісостеповій зоні може застосовуватися поверхнева обробка або оранка, яка повинна завершуватися не пізніше ніж за 20 днів до посіву озимини.

Після підготовки ґрунту важливо забезпечити оптимальну вологість, для цього можна провести культивацію й коткування, особливо в посушливих регіонах.

Основні норми висіву

Стандартні норми посіву не є стійкими та постійними, оскільки на них впливає багато факторів. Серед них варто виділити:

1. Терміни посіву: оптимальний вибраний період впливає на успішність вирощування.

2. Якість насіння.

3. Густота стеблостою.

4. Регіон та умови вирощування: місцеві кліматичні та ґрунтові умови впливають на норму висіву. 

5. Якість ґрунту: стан, його вологість та інші параметри.

6. Погодні умови.

7. Запланована врожайність.

Під час ідеальних умов, коли посів проводиться вчасно на підготовленому вологому ґрунті, рекомендована норма висіву може становити приблизно 4–4,5 мільйона насінин на гектар. Проте важливо враховувати всі фактори, щоб досягти найкращих результатів.

Крім того, вибір оптимальної глибини посіву також важливий. Дуже глибокий може призвести до загнивання насіння, водночас як надто поверхневий спричинить вимерзання під час зимування. Для озимих культур в умовах достатньої вологості ґрунту оптимальною глибиною вважається приблизно 3 сантиметри. Це сприяє однорідному проростанню сходів, розвитку кореневої системи та максимальному врожаю.

Особливості збору врожаю озимої пшениці

Порушення строків та методів збору врожаю можуть спричиняти серйозні втрати як у кількісному, так і в якісному співвідношенні для зерна.

З економічної точки зору оптимальним є збирання зерна методом прямого комбайнування, яке варто проводити в найкоротший термін після досягнення оптимальної стиглості. У випадку недостатньої сухості може знадобитися десикація.

Для визначення найкращого часу для збору врожаю фермери регулярно оглядають свої посіви кожні два дні після того, як зерно досягло стиглості, що відповідає молочно-восковій стадії. Навіть невелике затримання збору на один день здатне призвести до значних втрат через можливе перестигання.

Отже, сучасні методи вирощування озимої пшениці дозволяють досягти успішного врожаю. Однак у процесі посіву важливо дотримуватися технологічних рекомендацій на всіх етапах виробництва та планувати їх заздалегідь, враховуючи особливості кожної окремої ділянки, які базуються на результатах детальних досліджень.