Ключові заходи для забезпечення родючості ґрунту та підвищення врожайності перед початком весняних робіт

Родючість ґрунтів має важливе значення для сільського господарства, оскільки вона впливає на врожайність і, звісно, на прибутки аграріїв. А залежить вона не тільки від природних умов, а й від технічних засобів. Про раціональні методи обробки ґрунту, ефективне застосування добрив і використання сучасних технологій, які дозволять отримати високі показники врожайності, ви дізнаєтеся з нашої статті.

Аналіз стану ґрунту

Перед початком весняних польових робіт важливо провести детальний моніторинг ґрунту на предмет родючості. Методи, які допоможуть це визначити:

1. хімічний аналіз: один із найефективніших та найпоширеніших способів, який дозволяє визначити в складі ґрунту вміст азоту, фосфору, калію та інших макро- і мікроелементів. Проводиться в спеціалізованих лабораторіях;
2. вимірювання pH ґрунту: це важливий етап агрономічного аналізу ґрунту, адже кислотність впливає на розчинність поживних речовин у ґрунтовому розчині: низький рівень pH знижує доступність макро- та мікроелементів для посівів;
3. оцінка текстури ґрунту та вивчення рослинного покриву: ця характеристика впливає на дренаж і водопостачання ґрунту, що може позначатися на його родючості. Оцінка рослинного покриву та його різноманітності також може дати уявлення про родючість ґрунту. Зазвичай на родючих ґрунтах ростуть такі рослини, як кульбаба, кропива і м'ята, а на більш збіднених землях можна побачити лише ромашку та грицики.

Провівши аналіз стану грунту, можна правильно підібрати добриво та визначити оптимальні методи його обробки.

Обробка ґрунту: раціональні методи та технології

Обробка ґрунту — це комплекс агротехнічних заходів, спрямованих на підвищення врожайності, покращення структури ґрунту, а також на підготовку поля до зимівлі. Детальніше розберемо основні методи.

Оранка

Найважливіший вид обробки ґрунту. Застосовують плуги різних конструкцій. Оранку проводять в установлені агротехнічні строки за фізичної стиглості ґрунту, коли його вологість становить 40-60% повної вологоємності. В такому стані ґрунт не мажеться та не розпилюється і добре кришиться, а також витрачається найменше тяглових зусиль. Глибина оранки залежить від ґрунтово-кліматичних умов, біологічних особливостей вирощуваних культур, ступеня забур'яненості ґрунту тощо. Оранка на глибину до 20 см називається мілкою, 20-22 — звичайною, понад 22 — глибокою, а понад 40 см — плантажною.

Лущення

Проводиться після збирання попередньої культури. Забезпечує подрібнення, розпушування, часткове перевертання та перемішування ґрунту, підрізування бур'янів та загортання їхніх решток у верхньому шарі ґрунту. Застосовуються дискові та лемішні лущильники.

Культивація

Суцільна або міжрядна обробка ґрунту культиваторами, яка забезпечує подрібнення, розпушення, часткове перемішування та вирівнювання ґрунту, підрізування бур'янів. Глибина культивації досягає 14 см.

Боронування

Обробка ґрунту боронами, під час якої відбувається його подрібнення, розпушування та вирівнювання, знищення паростків і сходів бур'янів. Використовуються зубові, сітчасті, пружинні та ротаційні борони. Робочим органом класичної зубової борони є нерухомий короткий сталевий зуб, що заглиблюється в ґрунт і розпушує його. Дію зуба визначає глибина, на яку він проникає, а також щільність ґрунту.

Використання органічних і мінеральних добрив

Для забезпечення необхідного рівня поживних речовин у ґрунті та підвищення врожайності слід правильно застосовувати органічні та мінеральні добрива.

Найпоширеніші види органічних добрив:

1. Гній: його якість залежить від виду тварини, її корму, підстилки та способу зберігання. Так, для годівлі свиней використовують багато концентратів, тому гній відрізняється високим вмістом азоту, а в раціоні жуйних тварин присутні грубі корми — в їхньому перегної більше калію.
2. Торф: у ньому міститься не дуже багато доступних для рослин поживних елементів, але зате він збільшує вміст гумусу і покращує структуру ґрунту. Вносять торф у будь-який час року, навіть взимку по снігу.
3. Мул: накопичується на дні ставків, озер, річок. У ньому багато перегною, азоту, калію і фосфору. Після нетривалого провітрювання мул можна успішно використовувати (3-9 кг на 1 м²).
4. Деревна тирса: дешеве органічне добриво, яке може суттєво підвищити родючість ґрунту, поліпшити його повітропроникність і вологоємність. Лише вносити її слід не в свіжому вигляді, а в перепрілому або в суміші з іншими матеріалами. Для прискорення процесу розкладання тирсу складають у купи, змочують водою, перегнійною рідиною.
5. Сидерати: це органічне добриво, що являє собою рослинну масу одно-або багаторічних бобових рослин, заораних у ґрунт (ярого гороху, ярої вики, кормових бобів, люпину), а також фацелії, гречки, соняшника та інших. За своєю дією сидерати майже рівноцінні свіжому гною. Поживні речовини, що містяться в рослинній масі сидератів, потрапляючи в ґрунт і поступово розкладаючись, переходять у стан, доступний для наступних культур, а органічна сидеральна речовина сприяє відновленню ґрунтової структури.

Мінеральні добрива — це неорганічні сполуки, що забезпечують оптимальний рівень мікро- та макроелементів у родючому шарі ґрунту. Виробляються з природної сировини або продуктів промисловості. Є запорукою успішного зростання та розвитку злакових, овочевих, плодово-ягідних і декоративних культур. До складу мінеральних добрив входять такі важливі компоненти, як азот, фосфор, калій, мідь, кальцій, залізо тощо. В нашій країні доступні в продажу однокомпонентні монодобрива, комплексні поживні суміші та мікродобрива у різних формах: рідких, кристалічних або гранулах.

Використання біопрепаратів та мікробіологічних засобів

Біопрепарати допомагають зберегти баланс мікроелементів, підвищують родючість грунту і сприяють його природному відновленню. Вони покращують засвоєння поживних речовин рослинами та сприяють ефективності добрив. Залежно від природи активної речовини, біопрепарати поділяють на три основні групи:

1. бактеріальні — вироблені на основі різних видів бактерій, їх застосовують для боротьби зі шкідниками та гризунами, проти фітопатогенів;
2. грибні — основою є гриби з широким спектром дії проти шкідників і мікроби-антагоністи та гіперпаразити, специфіку яких використано у боротьбі проти хвороб;
3. вірусні — виготовлені на основі ентомопатогенних вірусів. Висока специфічність цієї групи біопрепаратів обумовлює їхню дію переважно на одного шкідника.

Ефективність біологічних препаратів залежить від вмісту дієвого агента (спори, клітини, метаболіти) в одиниці маси або об'єму. Якість препаратів вперше визначають під час виробництва кожної партії та повторно після закінчення гарантійного строку зберігання визначенням їхніх титрів. Біологічні препарати випускаються відповідно до технічних умов, що регламентують умови їхнього зберігання.

Планування та сівозміна

Правильне планування вирощування сільськогосподарських культур і дотримання сівозміни сприяють підвищенню врожайності та збереженню родючості ґрунту. Постійне вирощування однієї й тієї ж культури може призвести до його виснаження та зниження врожайності. Водночас чергування сприяє відновленню родючості та забезпеченню поживними речовинами.

Для успішного впровадження сівозміни важливо враховувати основні принципи планування. Успішне рослинництво починається з детального та ефективного планування виробничого сезону. А щоб воно було дійсно ефективним, потрібно для початку об’єктивно оцінити наявні в господарства ресурси, в нашому випадку — земельні. Насамперед слід визначити потреби кожної культури в поживних речовинах та врахувати їх під час складання ротації. Наприклад, вирощування багаторічних бобових культур збагачує ґрунт азотом, а чергування різних видів рослин допомагає зменшити ризик накопичення патогенів та шкідників.

Інноваційні технології в сучасному сільському господарстві

Новітні науково-технічні відкриття полегшують життя фермерів та дозволяють їм справлятися з різноманітними викликами швидше. Розглянемо докладніше сучасні технології у галузі землеробства:

1. GPS-моніторинг полів: полягає в отриманні інформації про поле за допомогою датчиків у реальному масштабі часу без використання електронної карти. Датчики, які функціонують у такому масштабі, в процесі руху агрегату вимірюють властивості ґрунту і характеристики рослин. Потім за допомогою контролера на основі отриманої інформації від датчиків регулюється доза внесення добрив або засобів захисту рослин.
2. Автоматизовані системи внесення добрив (фертигація) — досить популярна сільськогосподарська практика. Ця технологія дозволяє економити час, ресурси та зусилля, оскільки внесення добрив та зрошення відбуваються одночасно.
3. RTK-технологія: аграрії, які прагнуть впроваджувати точне землеробство, не можуть обмежитися лише стандартними GPS-системами. Сьогодні фермери створюють детальні карти полів із сантиметровою точністю для підтримання стабільного руху техніки в межах однієї смуги за принципом RTK. Це дозволяє обробляти сигнал глобальної навігаційної супутникової системи (GNSS, Global Navigation Satellite System) та отримувати точні координати у реальному часі.
4. Точне землеробство: базується на використанні знімків або відео з дронів чи супутників. Такі зображення дозволяють ефективно спостерігати за станом ґрунтів та врожаїв. Точне землеробство в сільському господарстві привертає все більше уваги з боку аграріїв, оскільки воно допомагає скоротити витрати та поліпшити стан довкілля.
5. Аграрна робототехніка: сучасне сільське господарство стикається з гострою нестачею робочої сили, тому все більше фермерів звертається до робототехніки. Інноваційні рішення допомагають у збиранні врожаю, посадці, обприскуванні, прополюванні та інших завданнях, спрощуючи працю аграріїв. Автоматизація повторюваних процесів стає нормою: автономні та напівавтономні трактори з автопілотом оптимізують навігацію полем і покращують продуктивність.

Ці методи дозволяють значно поліпшити ефективність використання ресурсів та підвищити показники врожайності, а використання сучасних тракторів і техніки забезпечує якісний обробіток землі та оптимізацію витрат пального.

Можливі перешкоди

Цифрові технології в сільському господарстві лише починають розвиватися, і на їхньому шляху існує чимало чинників, що можуть уповільнити або навіть ускладнити їхнє впровадження.

Одна з основних проблем — нестабільний інтернет у багатьох фермерських господарствах. Оскільки ефективність рішень, заснованих на Інтернеті речей, залежить від постійного обміну даними, ненадійне або слабке з’єднання значно ускладнює їхню роботу. Додатково необхідно враховувати питання енергозабезпечення: датчики та пристрої, які покривають великі території, потребують безперебійного живлення, а це, своєю чергою, вимагає значних фінансових ресурсів. Інтеграція таких методів передбачає ретельне планування та серйозні інвестиції.

Окрему проблему становить сумісність нових технологій з уже наявними системами: якщо вони не відповідають один одному, фермери змушені витрачати додаткові кошти на оновлення обладнання.