Хвороби ріпаку: найпоширеніші види та ефективні способи боротьби з ними

Ріпак є однією з найперспективніших культур для отримання олії, яку можна успішно вирощувати в усіх регіонах України. Щороку площі під посіви ріпаку збільшуються, але високий врожай залежить від багатьох факторів, зокрема від стану навколишнього середовища та здоров'я рослин. Проблеми з якістю насіння та врожайності часто зумовлені саме хворобами культури.

Варто зазначити, що такі захворювання переважно мають грибкове походження, і їх виникнення може бути наслідком порушення ротації культур, негативних погодних умов або неправильного використання добрив, застосованих одним із трьох основних методів.

У цій статті ми розглянемо найпоширеніші захворювання ріпаку, їхні основні особливості та способи боротьби з ними.

Сіра гниль: особливості хвороби

Це захворювання широко поширюється на озимий та ярий ріпак і впливає на всі органи рослини. Його основні ознаки полягають у виникненні коричневих плям різної форми на уражених ділянках. Під час вологої погоди вони покриваються сірим пухнастим нальотом, який складається з міцелію, що містить дрібні чорні склероції. При висиханні плями розколюються.

Збудником цієї хвороби є гриб Botrytis cinerea (Fr.). Він здатен проникати в тканини рослин через стоми, кутикулу та механічні пошкодження. Джерелами інфікування є уражене насіння та склероції, які залишаються жити в міцелії протягом зими.

Способи боротьби:

1. Правильна сівозміна.

2. Ефективне видалення решток рослинного матеріалу.

Крім того, важливо застосувати фунгіциди для обробки насіння з метою дезінфекції.

Снігова пліснява: специфіка захворювання

Снігова пліснява є серйозним захворюванням, яке призводить до значних втрат в урожаї озимих посівів. Перші його ознаки можна виявити ранньою весною, після танення снігового покриву. Характерною рисою хвороби є поява біло-сірого або рожевого нальоту на поверхні хворих листків. 

Захворювання викликають гриби Fusarium spp., Typhula incarnata і Sclerotinia trifoliorum. Основними джерелами інфікування є ґрунт, що містить інфекцію, а також рештки рослин та заражене насіння.

Способи боротьби:

1. Правильне проведення посівних робіт у відповідні терміни.

2. Дотримання правил сівозміни.

А також не завадить проводити обробку насіння фунгіцидами та протруювачами для захисту від хвороб та шкідників.

Фомоз ріпаку

Хвороба проявляється виникненням чорних плям у нижній частині стебла, які згодом об'єднуються, перетворюючи його на сухе й блідого кольору. На поверхні з'являються вдавлені сірі плями з групами пікнід, нагадуючи чорні крапки. Хвороба поступово охоплює всю рослину та призводить до відставання в рості. Стебло стає ламким, спостерігаються трухлявість та засихання.

Патогеном, що викликає фомоз, є недосконалий гриб Phoma lingam Desm. Він формує пікніди та псевдотеції, які містять аскоспори, що призводять до зараження під час ушкодження сходів у процесі обробки посівного матеріалу. Зараження поширюється за допомогою дощових крапель, води під час поливу та через ґрунт. 

Методи протидії:

1. Обробка насіння перед посівом протруювачами.

2. Видалення залишків рослинності восени.

3. Дотримання правил сівозміни.

А також варто додатково застосувати фунгіциди під час активного вегетаційного періоду рослин.

Альтернаріоз: особливості хвороби та методи боротьби

Альтернаріоз — хвороба ріпаку, яку можна виявити за появою темно-коричневих або чорних круглих плям на листках, стеблах і квітконосах. Вона призводить до швидкого засихання та відмирання пошкодженого листя, формування чорного оксамитового нальоту на верхівках квітконосів і темно-фіолетових плям на стеблах. Пошкоджені стручки спотворюються та засихають. 

Збудником альтернаріозу є недосконалий гриб роду Alternaria Nees. Цей патоген зимує в опалому листі, залишках від попереднього врожаю та ниркових лусочках у вигляді міцелію або конідій. Сприятливим середовищем для поширення інфекції є крапельна волога. 

Засоби боротьби:

1. Покриття насіння протруйниками.

2. Обробка сільськогосподарських культур гербіцидами.

А також обов'язкове використання розпилювань фунгіцидів для усунення патогенних організмів.

Коренева гниль

Це захворювання, яке впливає на корені рослин та зону навколо кореневої частини стебла. Зараження зазвичай настає взимку, але перші ознаки не завжди помітні після танення снігу. Симптоми найбільше проявляються під час активного росту культур, коли уражені рослини починають відставати в рості, жовтіти, в'янути, легко витягуються з ґрунту. Особливо чутливим до кореневої гнилі є озимий ріпак, часто це захворювання призводить до загибелі культури.

Збудниками хвороби можуть бути різні гриби, такі як Fusarium spp., Sclerotinia sclerotiorum (Lib.) DeBary, Pythium spp. тощо. Інфекція передається зазвичай від зараженого насіння, ґрунту або залишків рослин із попередніх сезонів.

Засоби боротьби:

1. Ретельне прибирання решток рослин після збирання врожаю.

2. Вчасне проведення посіву.

3. Обробка насіння фунгіцидами.

Також хорошим рішенням буде використання засобів для регулювання росту з метою підвищення врожайності озимого ріпаку.

Несправжня борошниста роса (пероноспороз)

Це захворювання, яке впливає на молоді рослини ріпаку — як озимого, так і ярого. Хвороба проявляється у вигляді білуватого нальоту на листках, пагонах та стручках культур. Початкові ознаки включають появу жовтуватих плям зелених частин рослини, таких як проростки та гіпокотилі. З часом уражені ділянки можуть змінити форму та стати блідо-рожевими чи навіть жовтими.

Збудником хвороби є гриб Peronospora parasitica Pers. Цей патоген може зберігатись у вигляді міцелію в насінні та пошкоджених рослинних тканинах. Він зимує в поживних залишках та може бути присутній у ґрунті у вигляді ооспор. Розповсюджується хвороба у вологому середовищі.

Засоби протидії:

1. обробка насіння системними інсектицидами;

2. проведення обприскувань фунгіцидами на посіви до появи квітконосів;

Необхідно також використовувати правильну агротехніку та дотримуватися правил сівозміни.

Борошниста роса: особливості хвороби

Насамперед вона впливає на ніжки й молоді листки ріпаку. Первинні ознаки проявляються у вигляді білих плям із характерним порошковим нальотом. Вони містять грибковий міцелій та конідії. У процесі розвитку хвороба поширюється, охоплюючи всі частини рослини, за винятком кореневої системи. 

Гриб Erysiphe cruciferarum Opiz ex L. Junell є збудником борошнистої роси. Його поширенню сприяють одноклітинні конідії, які формуються в грибковій структурі й розносяться вітром. Гриб зимує на рештках рослин у вигляді міцелію або чорних клейстотеціїв, що містять аскоспори.

Засоби боротьби:

1. Ротація культур у системі сівозміни.

2. Своєчасне внесення поживних елементів у ґрунт.

Якісна обробка рослин фунгіцидними препаратами — обов'язковий етап протидії хворобі.

Склеротініоз ріпаку

Захворювання розпочинається з зараження піхви листя. Внаслідок накопичення вологості та пилу створюється сприятливе середовище для розвитку грибкових спор. Першими ознаками хвороби є виникнення вологих плям, що формуються на стеблі. Поширення хвороби супроводжується появою гнилі, яка вражає нижні листки. Вони стають м'якими та покриваються білим ватним відкладенням, у центрі якого помітні чорні склероції. Пошкоджене стебло втрачає жорсткість, що веде до загибелі рослини.

Захворювання викликає гриб Sclerotinia sclerotiorum (Lib.) De Bary, який зимує в ґрунті та на рештках рослин. Головним джерелом інфекції є склероції, які можуть зберігати життєздатність до 5 років і довше.

Засоби боротьби:

1. Своєчасне видалення решток рослин після збору врожаю.

2. Суворе дотримання системи чергування посівів.

Додатково, звичайно ж, застосовуються фунгіциди для обробки насіння перед посівом.

Фузаріозне в’янення

На початкових етапах захворювання спостерігається нерівномірне пожовтіння певних листків уздовж їх жилок з одного боку, що призводить до в'янення. При підвищеній вологості повітря на нижній частині уражених стебел може з'явитися видимий пухнастий рожевий наліт, що складається з міцелію патогенного гриба. Без правильних заходів захисту інфекція розповсюджується по всіх тканинах рослини, стебла починають засихати.

Гриб Fusarium oxysporum Schl — головна причина хвороби. Його міцелій здатний залишатися в насінні та на рештках рослин родини хрестоцвітих. Він може перебувати в стані спокою до 10 років. Розвитку інфекції сприяють висока температура повітря та підвищена вологість.

Засоби боротьби включають дотримання сівозміни, застосування гербіцидів, а також попередню обробку насіння фунгіцидами.

Чорна ніжка ріпаку

Хвороба вражає молоді паростки на етапі розвитку сім'ядоль та на початкових 2-3 справжніх листках рослини. Перші ознаки захворювання проявляються як гниль поблизу кореневої області, яка далі розповсюджується до кореня. Коренева зона стає менше виразною, корінь починає відмирати, а сім'ядолі та листки стають жовтими й засихають, що призводить до загибелі рослини.

Збудниками цієї хвороби найчастіше є напівсапрофітні гриби Pythium Pringsh., Olpidium A. Br. і Rhizoctonia DC, які знаходяться на залишках пожнивних матеріалів.

Способи протидії включають дотримання сівозміни господарських культур із поверненням ріпаку на попереднє поле не раніше ніж через 4 роки. А також здійснюється обробка насіння фунгіцидними препаратами.

Отже, важливо пам'ятати, що ріпак – культура, яка вимагає ретельного догляду. Для успішного вирощування необхідно дотримуватися всіх агротехнічних правил і звертати особливу увагу на захист рослин від грибкових хвороб.