Використання фунгіцидів для захисту озимого ріпака

Системи фунгіцидного захисту ріпака озимого відіграють важливу роль у збереженні врожаю, а також у його підвищені. Фунгіциди — це хімічні препарати, що використовуються для боротьби з грибковими захворюваннями культури. Їх вибір та застосування повинні ґрунтуватися на комплексному підході.

При виборі фунгіцидів для боротьби з хворобами ріпака важливо враховувати різні фактори, такі як типи інфекцій, час їхнього виявлення та розповсюдження, а також темпи росту захворювання. Під час аналізу цих аспектів вирішується, які патогени найбільше впливають на врожай.

Види хвороб та їх дія на ріпак

До хвороб ріпака, які завдають найбільших збитків, можна віднести фомоз, чорну ніжку, сіру гниль, альтернаріоз, снігову плісняву, бактеріоз коренів, циліндроспоріоз, білу гниль, білу плямистість, пероноспороз, фузаріозне та вертицильозне в’янення. Останнім часом неправильний підхід до змін посівів призводить до збільшення рівня поширеності захворювань, що спричиняють віруси та мікоплазми.

Для боротьби з пероноспорозом, листовою пліснявою та іншими грибковими хворобами необхідно використовувати фунгіциди, що мають тривалий ефект. Триазоли з повільною дією не здатні подолати вторинні ушкодження листя від ураження мікроорганізмами. Проте фунгіциди, що мають профілактичну дію, можуть запобігти поширенню хвороби.

Початкове зараження ріпака пероноспорозом здійснюється через корені. Після цього гриб легко проникає глибоко в корені, стебла, а потім в листя, розповсюджується в просторах між клітинами та виходить через стоми на нижній стороні листя, де формуються спори, видимі як світлі покриття. Заражені культури не можна вилікувати, і вони не дають врожаю. Інфекція розпочинається з хворих кущів, поширюючись на значні відстані через дощ, вітер, комахів та воду, спричиняючи вторинні пошкодження наземної частини ріпака під час високої вологості та проникаючи через стоми листків у здорові рослини.

Основний спосіб запобігання зараженню насіння та ґрунту хворобою полягає у використанні ефективних протруйників, що містять активні компоненти, такі як металаксил-м, флуопіколід, флуоксастробін, тирам. Наступний етап боротьби з хворобою несправжньої борошнистої роси передбачає обробку посівів засобами для захисту від другорядної інфекції, коли рослини мають від 4 до 6 листків.

Розподіл фунгіцидів за дією

За характером впливу фунгіциди можуть бути умовно розділені на декілька категорій:

• - захисні (профілактичні), які завдяки своєму застосуванню запобігають розвитку захворювання;
• - лікувальні, призначені для боротьби зі вже виниклими інфекціями;
• - викорінювальні (спрямовані на знищення грибків інфікованих рослин);
• - такі, що сприяють імунізації, підвищенню стійкості ріпака до захворювань.

Важливо зазначити, що фунгіциди контактної захисної дії та препарати таких груп, як фенілпіроли, стробілурини, дикарбоксаміди, бензимідазоли, ефективно використовуються на початку захворювання, коли спори ростуть на листку та лише починають проникати в культури.

Системні препарати, які мають здатність рухатися через рослини, впливають на патогени хвороби зсередини від моменту їх проникнення. Найкращий ефект від дії цих фунгіцидів спостерігається в першу половину прихованого розвитку самого захворювання, коли ще немає видимих ознак хвороби. До цієї категорії фунгіцидів входять триазоли, імідазоли, феніламіди, окремі стробілурини (наприклад, «Азоксистробін» і «Флуоксастробін») і інші. 

Ефективність триазолів у боротьбі з хворобами знижується в такому порядку: від іржі, септоріозу до борошнистої роси. Що стосується імідазолів, вони найдієвіші в боротьбі з септоріозом та фузаріозом, а морфоліни добре впораються з борошнистою росою та іржею.

Ефективними засобами для боротьби з борошнистою росою є фунгіциди з класу морфолінів («Спіроксамін», «Фенпропідін» і «Фенпропіморф»). Варто зазначити, що морфоліни славляться своєю високою стійкістю. Зокрема, «Спіроксамін» значно стійкіший, ніж «Стробілурин», у якого найбільша летючість.

Оскільки борошниста роса розмножується на листках, то для ефективного управління цього патогену користуються фунгіцидами, котрі діють при контакті, або системними, які мають високу летючість. Це дає «ефект парової фази» — речовина поширюється як на оброблені області, так і за їхні межі. Певну активність у цій фазі мають пікоксістробін і трифлоксистробін, однак у порівнянні з морфолінами вона є відчутно меншою.

Фунгіциди, які запобігають розвиткові спор, називаються викорінювальними або антиспорулянтами, вони містять стробілурини та деякі речовини контактної дії.

Препарати, що сприяють активації оборонних механізмів ріпака, відомі як еліситори, можуть містити мідь, фосфонові кислоти, такі як фосетил.

Склад активних компонентів

У багатьох складних фунгіцидних засобах комбінують активні компоненти, які мають профілактичну й лікувальну дію та використовують різні механізми впливу на патогенні організми. Наприклад, такі фунгіциди нерідко містять комбінації стробілуринів та триазолів, карбоксамідів та триазолів, триазолів та бензімідазолів. Це дає змогу збільшити спектр дії таких засобів та регулювати момент проведення обробки.

Фунгіцид, який варто використовувати під час росту бокових пагонів, повинен мати широкий спектр дії та тривалий захисний ефект (тобто комбінувати в собі стробілурини та триазоли або карбендазим та триазоли). Такі препарати допомагають виправити помилки, які можуть бути зроблені при виборі та застосуванні першого фунгіциду навесні, коли бокові пагони ростуть (у період весняної вегетації). Також він дає можливість внести корекції та аналізувати фітосанітарну ситуацію, оскільки забезпечує затримку росту головного пагону.

Зазвичай вибирають стробілурини та карбоксаміди для профілактичного захисту ріпака від листкових хвороб. Триазоли використовуються, зокрема, у лікувальних цілях, коли вже присутні ознаки захворювання листя після досягнення ефективного першого застосування. У випадку відсутності хвороб використання триазолів не має сенсу.

Стробілурини застосовуються для запобігання росту спор збудника, але не мають здатності виліковувати, якщо гриб вже внутрішньо проник. А триазоли можуть боротися з інфекцією, але не здійснюють впливу на проростання спор. Ефективність стробілуринів як засобу профілактики може тривати до 6 тижнів, тоді як триазоли здатні зберігати свою ефективність трохи менше (до трьох тижнів).

Фунгіциди можна використовувати при температурних мінімумах від 5–10 °C. Ці діапазони є оптимальними для їх ефективності. У найкращому випадку рекомендується наносити їх при температурі від 18 до 20 °C в похмуру погоду без опадів.

Триазоли є легко розчинними у воді, що призводить до їхньої системної дії. Стробілурини мають вираженішу гідрофобність, що дозволяє ефективніше захищати місця, де гриб проник у рослину. Морфоліни мають вищу летючість, тому вони забезпечують захист не лише на обробленій поверхні, а також навколо, що корисно при боротьбі з поверхневими патогенами.

Виникнення резистентності

Не треба забувати також про стійкість хвороб до фунгіцидів, яка спочатку виникає до конкретного активного компонента, а потім може розповсюдитись на всі інші засоби того ж класу через однаковий механізм впливу на грибну клітину. Це особливо швидко відбувається у випадку використання фунгіцидів із двома компонентами з різних класів, які застосовуються в менших дозах у порівнянні з препаратами, у яких лише одна активна речовина з повною дозою. Такий підхід у розробці фунгіцидів спричиняє швидкий розвиток опору у хвороб. Наприклад, якщо захворювання виявляє опір до «Азоксистробіну», який належить до класу стробілуринів, то інші представники цього класу («Димоксистробін», «Пікоксістробін» та ін.) також можуть стати неефективними проти цієї хвороби. Тому важливо уникати використання однокомпонентних препаратів, оскільки грибні організми здатні швидко ставати стійкими до них.

Це призвело до поширення опірності хвороб до звичайних фунгіцидів. Щоб уникнути цього, застосовують стробілурини, поєднані з іншими хімічними складниками, але з меншими дозами активних речовин, для економії коштів.

Комбіновані фунгіциди двокомпонентного складу з різних класів із повними дозами активної речовини, такі як в однокомпонентних препаратах, стали менш вигідними з економічної точки зору.

Специфіка використовування

При плануванні закупівлі фунгіцидів на новий сезон рекомендується враховувати комбіновані препарати, які містять різні активні речовини (наприклад, з'єднання стробілуринів із триазолами або карбоксамідів із триазолами). Ці засоби можна використовувати універсально як перед ураженням, так і після зараження рослин.

У вологий період під час дозрівання озимого ріпака часто необхідно проводити дві обробки фунгіцидом. У тому разі, коли погода суха, може вистачити однієї такої процедури. Наприклад, у регіонах України з річним опадом 400 мм або більше рекомендується застосовувати фунгіцид двічі.

Певні шкідливі мікроорганізми можуть проникати безпосередньо в рослину через її захисний зовнішній шар, який називається епідермісом. Гриби, що викликають борошнисту росу, є прикладом цієї категорії. Інфіковані спори, потрапляючи на поверхню рослини, активно проростають і проникають всередину, руйнуючи захисний шар, відомий як кутикула. Після цього вони починають живитися та розвиватися всередині рослини, при цьому залишаючи видимі сліди свого існування на зовнішній поверхні ріпака. У цьому разі гриби фактично розвиваються зовні, що називається екзопаразитизмом.

У більшості випадків патогени, які викликають захворювання, потрапляють всередину рослини та починають свій розвиток у її тканинах. Вони можуть бути розташовані між клітинами або внутрішньоклітинно. Ця форма паразитизму відома як ендопаразитизм. Зазвичай це збудники захворювань, які спричиняють хвороби картоплі, капусти й викликають несправжню борошнисту росу. Боротьба з такими патогенами ускладнюється тим, що вони перебувають всередині рослини, тому обробка частіше спрямована на запобігання зараженню культур, а не на знищення інфікованих патогенів.

У процесі росту бічних паростків озимого ріпака навесні, коли спостерігається ВВСН (від початку вегетації до початку стиглості насіння), рекомендується використовувати фунгіциди, призначені для профілактики, або препарати з подвійною дією для забезпечення здоров'я флори.

На етапі росту бічних пагонів та бутонізації ріпака рекомендується проводити обробку двокомпонентними препаратами, які мають системно-контактну дію, або системними.

Від початку до кінця цвітіння важливо використовувати фунгіциди системної дії або контактні засоби для забезпечення надійного догляду за рослинами.

На пізніх, менше розвинених посівах всі роботи з захисту ріпака відкладаються до весни, щоб уникнути надмірних витрат на внесення пестицидів восени.

Загальною метою фунгіцидних систем захисту є зниження ризику захворювань та мінімізація втрат врожаю шляхом компетентного вибору, розумного застосування та вдосконалення стратегій.